Проповідь на початок ювілейних святкувань у катедрі Пресв. Трійці

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Возлюблені у Христі брати та сестри!
Дорога молоде!

Дозвольте мені сердечно привітати всіх вас зібраних тут на Божественній Літургії, а в особливий спосіб хочу поздоровити молодих людей, юнаків та дівчат, котрих Божа благодать зібрала сьогодні звідусіль в одну велику родину, щоби впродовж цих святочних днів, разом прославляти Бога, пізнавати Його волю і вчитися сповнювати її у своєму житті. Ювілей – 200-ліття храму Пресвятої Тройці, який ми так урочисто відзначуємо, повинен спонукати до застанови над значенням Божого храму для кожного з нас, запалити любов'ю до своєї Церкви і традиції. Дуже добре, що ви відгукнулися на заклик Церкви, і прибули сюди з різних куточків нашої єпархії, та й з інших регіонів. І сьогоднішнє євангеліє підказує нам, що цей заклик не є тільки людським ділом, а є закликом самого Христа: „Чи любиш ти мене?”, - питає Ісус апостола Петра.

І я дякую вам, за те що ви своєю участю у цих святкових заходах даєте свою відповідь любові до Христа, любові до своєї Церкви і до рідного народу.

Ми однак чуємо, що Христос питає Петра тричі. Він немов би бажає почути відповідь переконливу, Він не бажає серця, котре прагне бути розділене, котре ще сумнівається… Адже після того питання Христос дає ще більший виклик – запрошення: „Іди за мною…”

Для нас дорогі юні друзі, підготовлена дуже насичена і цікава програма, однак щиро бажаю Вам: найперше відкрити свої серця, щоби Господь через Духа Свого Святого, на котрого очікуємо в цих днях, влив у наші серця справжню любов, щоби кожен з нас міг почути запрошення Христа „Іди за мною”, і дати ствердну відповідь. Будьмо певні, що відповідаючи позитивно на заклик Господа, ми зможемо осягнути щастя - мету нашого життєвого пошуку.

Цей заклик є дуже актуальний для молодої особи, адже молодість – це, по суті, найщасливіший період в житті людини – час зростання, формування характеру, становлення особистості, це час закладки підвалин на майбутнє, отже це час вибору життєвої дороги, час утвердження у покликанні.

І цей вибір мав би бути «за» Христом, а не «проти» чи «помимо» Нього. Саме тому в Українській Греко-Католицькій Церкві на Синоді Єпископів було вирішено проголосити 2008 рік «Роком християнського Покликання». і цей рік є ніби продовженням попереднього, який був «Роком Молоді». Тим самим Церква хоче сказати кожній молодій людині, що покликання є християнським тоді, коли кожна професія, кожне фахове заняття людини має у своїй основі основне покликання, тобто наше освячення та спасіння. Тому насамперед, дорогі молоді люди, закликаємо вас до того, щоб Божі заповіді стали основою вашого життя – всюди, хоч би де ви перебували: в сім'ї, школі чи університеті, на вулиці чи робочому місці, тобто всюди, де Господь вас поставив.

Сучасний світ, особливо ваші ровесники, очікують від вас свідоцтва правдивої любові до Бога, щоби разом із сьогоднішнім апостолом Петром та Іваном ви стали одне для одного правдивими провідниками до Бога.

Христове покликання скероване не тільки до священиків чи монахів, але й до кожної людини. А вже саму правдивість нашої відповіді на Боже покликання виявимо у чистоті намірів, коли не вигода, не тільки кар'єра та зарплатня, а прагнення послужити Богові, Христовій Церкві і нашому народові буде головним спонуканням.

В одній із церков у Римі на стіні, поміж храмом вірних і святилищем, є розміщене дивне розп'яття. Воно є незвичне тим, що в зображенні розп'ятого Христа немає рук. Цими руками маємо стати ми із вами, це руки любові у служінні іншим, які відкриті для обіймів кожної людини. Розташування цього розп'яття між святилищем і храмом вірних є дуже символічним: дорога до Бога пролягає через особисту жертву кожної особи, яка єднається в одне з Ісусом. Тому і ми, дорогі у Христі, святкуючи цей знаменний ювілей храму Пресвятої Трійці, будуймо своїм життям справжній Божий храм у наших душах, у наших родинах, парафіях та державі.

Запевняю вас про мою молитву до Бога за кожну молоду особу, за всіх учасників ювілейних святкувань. Знаю і є свідомий про багато різноманітних труднощів та небезпек, які підстерігають вас у сучасному світі заплямованому гріхом. Не забуваймо тут про добрий лік та безпеку проти них, а це: ревна молитва, щира сповідь, регулярне Святе Причастя, служіння нашим ближнім й інші добрі практики. Прибігаймо до пресвятої Богородиці, котра стала живим храмом для Господа і нашою небесною Матір'ю. Щоби вона допомагала вам всіма силами берегтися від гріха, а натомість бути чутливими до запрошення Ісуса іти за Ним.

Хай Господь благословить усіх вас, нашу дорогу молодь, духовними дарами, щоб Святий Дух сповнив Вас щирою вірою, великолю надією та діяльною любов'ю. А благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.

Слава Ісусу Христу!